Сьогодні темою допису в інформаційному блозі СТЕМАР стало Рибальство. Поговоримо зокрема про приватне не промислове рибальство.

З давніх - давен люди вміли ловити рибу, це заняття поширювалося впродовж віків, та набуло вдосконалення. Успіх в цьому підтверджують археологічні знахідки — глиняні та кам'яні грузила для риболовних сітей, різноманітні гачки, тощо. 🤓🤓

Розповсюдженню рибальства сприяла велика кількість рік та інших водоймищ, а також прадавня традиція використання риби у харчуванні.

Для селян риболовля була хорошою підмогою в їх господарстві. Там, де було більше водойм, риба входила у їх щоденний раціон, в інших районах її споживали передовсім у дні посту, на певні релігійні свята.🐟🌊

Таким чином, рибною ловлею селяни прагнули поповнити і покращити своє харчування. Риба була також предметом продажу й обміну на інші продукти та побутові речі (льон, хліб, сіль).

До найпоширеніших примітивних засобів рибної ловлі належали вудки із саморобними,  а з кінця XIX ст. фабричними гачками. Вудками користувалися, насамперед, підлітки, а також дорослі рибалки у тому випадку, коли розраховували на помірний улов.🎣🌊

Найбільшими районами рибальства в Україні були: пониззя Дніпра, Південного Бугу, Дністра, Пруту, Прип'яті,  Десни, узбережжя Чорного й Азовського морів. Тут рибальство значилось основним заняттям  частини жителів, яке перейшло у промисел.

Загалом рибальство в Україні базувалося на уважному й дбайливому ставленні до природи. Про це свідчить, зокрема, той факт, що українці ніколи не глушили риби.😱😱

У зимовий період, коли крига сковувала ріки, громадським обов'язком було прорубування невеличких ополонок, щоб риба не задихалася від браку повітря. Цими та іншими способами намагалися зберегти популяцію.🐠✅

І природа віддячувала Українцям сторицею. Вони завжди мали вдосталь рибки на столі, могли заробляти рибним промислом на життя. 

Хоч зараз непромислова риболовля і переросла в розряд хобі, та ми не забуваємо, яку роль вона відігравала для українського народу.🤗